Багато тисяч років тому назад, в країні Математиці, жили-були числа. Всі вони жили дружно, бо містечко, яке називалось Одноцифрові числа, було маленьким і всі один одного добре знали.  

Мешканців  у ньому було всього лише  десять. Парні числа жили праворуч, а непарні – ліворуч. Посередині мешкав Нулик. 

Зі своїми сусідами Нулик завжди дружив і допомагав їм. Аж поки одного разу Одиниця сказала:

-         Геть від нас, бо ми сім’я. Кожен з нас знайшов собі місце, одні числа живуть праворуч, інші – ліворуч. Кожен з нас дуже важливий. А ти подивись на себе. Ти ніхто! Якщо тебе додавати або віднімати від  будь-кого з нас, то у відповіді ми залишимося без змін. Якщо множити на нуль дістанемо нуль. А ділити на нуль взагалі не можна! То нащо ти нам потрібен? Ти менше всіх! Ти ніхто!

Нулик дуже образився на Одиницю і захотів знайти своє місце серед чисел. Але між якими числами він не ставав, завжди був меншим і його виштовхували з свого ряду. Вирішив Нулик йти подорожувати для того, щоб  дізнатися, де його місце. Зазвичай, він був дуже скромним та боязким, але заради своєї мети він був готовий на все.

Отже, йшов він  три дні і три ночі і нарешті дійшов до великого міста, яке називалося Двоцифрові Числа. Спочатку наш Нулик розгубився, адже він ніколи не був у таких великих містах. Але коли мешканці міста помітили його, вони підхопили Нулика під руки і відвели його до короля Десятка.

Після того, як Нулик розповів йому про суперечку з Одиницею,  король Десяток дуже розгнівався, адже він сам писався з  нулем і деякі його піддані також мали нулик при написанні. Він, навіть, хотів піти війною проти міста Одноцифрових Чисел, але королева його

умовила не робити цього. 

 Тоді король Десяток велів віддати велику пошану Нулику так як з нього починається відлік числового ряду, а  якщо поставити нуль справа до одиниці утворюється нова одиниця лічби – десяток. Король призначив Нулика лицарем ,  після чого  призначив на його честь королівський бал.

Зранку Нулик подякував королю і королеві за гостинність, і вирішив повернутися додому .

Як тільки Нулик перетнув ворота міста всі жителі почали вклонятися йому. Кожен щиро радів і намагався стати поряд з ним. Мешканці почали святкувати, бо числа які стояли поряд з Нуликом ставали величнішими і величнішими. Числа попросили пробачення в нулика і обрали його королем міста. І почали вони жити як раніше – дружно і весело.