Одного разу в математичному місті, на фігурній вулиці у теплому домі жили чарівні геометричні фігури. І одного разу вони посперечалися, хто з них кращий..

Квадрат каже: - Я найкращий, в мене всі сторони завжди рівні, я дуже точний в усьому

Тут втрутився круг: - Не кажи дурниць, кому потрібні твої рівні кути? Ось я наприклад, без кутів, круглий, веселий в мене немає не початку не кінця!

Тут втрутились трикутники: - Не сперечайтесь, усі знають, що трикутники краще всіх ми можемо змінюватись і бути з різними кутами. З гострими, тупими, та навіть однаковими кутами як у квадрата!

Здійнявся крик та галас, всі сперечались, прямокутник хвалив себе, овал його перебивав, і казав, що краще нього немає. Тільки один ромб дивився на них та мовчав. Він не міг зрозуміти, що відбувається. Подумав трішки, він втрутився у спір.

Навіщо ви сперечаєтесь? – запитав Ромб. Ви всі гарні фігури та дуже потрібні людині, люди використовують нас завжди при будівництві. В кожному будинку є щось кругле, квадратне, прямокутне або трикутне.

Люди вивчають нас навіть у школі. Вони без нас не можуть обійтися, ми їм всі потрібні. Люди люблять нас. Фігури мовчали, вони зрозуміли, що важливіше не хто кращий або сильніший, а головне, що ти комусь потрібен та хтось потребує твоєї допомоги.

     Вони запросили у гості усі геометричні фігури та стали жити дружно та весело!